Перські прикмети й забобони: лінгвопрагматичний та когнітивно-дискурсивний аспекти

АНОТАЦІЯ, Сопільняк С.В. Перські прикмети й забобони: лінгвопрагматичний та, когнітивно-дискурсивний аспекти. – Кваліфікаційна наукова праця на правах, рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 035 – Філологія. – Київський національний університет імені, Тараса Шевченка, Київ, 2023., Дисертаційна робота присвячена дослідженню перських народних, прикмет і забобонів у лінгвопрагматичному та когнітивно-дискурсивному, висвітленні., У сучасних наукових роботах, як вітчизняних, так і зарубіжних авторів,, проблема комплексного лінгвістичного дослідження народних прикмет і, забобонів є недостатньо опрацьованою. Як культурологічні тексти вони, переважно досліджуються у фольклористиці, тобто з точки зору питання, народної традиції (В.М. Гнатюк, З.Б. Лановик, М.Б. Лановик, І.І. Огієнко,, М.Ю. Русин, В.Т. Скуратівський, М.М. Ткач та ін.), а як мовні одиниці – у, пареміології (В.В. Галайчук, І.М. Пасічнюк)., Народні прикмети та забобони характеризуються комплексом, лінгвокультурологічних, лінгвопрагматичних та лінгвокогнітивних ознак. З, одного боку, вони є лінгвокультурними текстами, оскільки в них міститься, закарбований засобами мови важливий пласт людської культури, сформований, на основі асоціативних архаїчних уявлень людини, що протягом століть, передаються від покоління до покоління. З іншого боку, народні прикмети й, забобони є особливим фольклорним жанром, що перебуває у стані постійного, розвитку, використовується носіями традицій для формування своєї поведінки, та регулювання поведінки інших учасників комунікації. Тож дослідження цих, текстів з позицій сучасних напрямів лінгвістики відкриває шлях до ментальної, сфери і способу мислення носіїв певної лінгвокультури, допомагає краще, 3, зрозуміти специфіку їхнього світосприйняття і структурування буденної, дійсності., У першому розділі «Теоретико-методологічні засади лінгвістичного, дослідження перських прикмет і забобонів» проаналізовано сучасні, українські та зарубіжні лінгвістичні розвідки, присвячені вивченню народних, прикмет і забобонів у лінгвокультурологічному, лінвопрагматичному та, когнітивно-дискурсивному аспектах. На сучасному етапі розвитку лінгвістики, прикмети все ще не мають чіткого визначення і кваліфікації як одиниці мови., Вони залишаються найменш вивченими в сучасному мовознавстві малими, жанрами фольклору. Послуговуючись традиційними та сучасними доробками, лінгвістики, обґрунтовано використання комплексного підходу до аналізу, народних прикмет і забобонів, який полягає у поєднанні, лінгвокультурологічного, лінгвопрагматичного та когнітивно-дискурсивного, підходів. Аналіз різноманітних перськомовних джерел свідчить про те, що, народні прикмети й забобони досліджувалися в Ірані в різних аспектах з, погляду таких гуманітарних наук, як психологія, соціологія, культурологія,, література, фольклористика, антропологія. Досліджень забобонів у, лінгвістичному висвітленні не було знайдено., У другому розділі «Структурно-семантична та лінгвокультурна, характеристика перських народних прикмет і забобонів» зроблено, лінгвістичний аналіз перських народних прикмет і забобонів на лексичному та, синтаксичному рівнях. Аналіз цих мовно-культурних одиниць на лексичному, рівні показав, що для їх створення використовується переважно побутова, лексика з наявністю розмовно-просторічних елементів. Вагоме місце в лексиці, перських прикмет займають явища синонімії та антонімії. Нерідко вживається, запозичена лексика, зокрема сучасні запозичення з французької та англійської, мов. Проведений аналіз ключових слів структурної частини прикмети, «спостереження» засвідчив, що вони можуть бути виражені різними частинами, мови, такими як іменник, прикметник, дієслово, прислівник, числівник,, дієприкметник. Аналіз перських забобонів на синтаксичному рівні дав змогу, 4, стверджувати, що за синтаксичною будовою у переважній більшості перські, передсуди є складними реченнями з підрядними умови. Найчастіше в цих, реченнях дієслово підрядної частини вживається у формі теперішнього часу, умовного способу (аористі)., У третьому розділі «Перські народні прикмети й забобони у, лінгвопрагматичному висвітленні» була здійснена спроба визначити, лінгвопрагматичний потенціал перських народних прикмет і забобонів,, оцінивши їхню логічність/алогічність для людини, та виявити, які функції вони, виконують у щоденному житті іранців. Також були окреслені деякі особливості, функціонування логічних та алогічних прикмет і забобонів в іранській, лінгвокультурній спільноті. Проведене дослідження показало, що ці, мікротексти виконують низку функцій у повсякденній діяльності людини,, зокрема регулятивну, прогностичну, аксіологічну, морально-етичну,, психотерапевтичну та інші. Як приклад, проаналізовано перські народні, прикмети і забобони з соматичним компонентом загальною кількістю 50, одиниць, з огляду на прогностичну функцію, яку вони виконують., Охарактеризовано роль та значення ключових мотиваторів семантики прогнозу,, що є невід’ємним складником перських передсудів із соматичним, компонентом. Для того, щоб висвітлити лінгвопрагматичний потенціал, дослідження, зроблено аналіз 300 одиниць перських народних прикмет і, забобонів з огляду на мовленнєві акти, які лежать в основі їхньої, смислопобудови. Теорія мовленнєвих актів на сьогодні є одним з найбільш, придатних інструментів для дослідження різноманітних одиниць, пареміологічного фонду будь-якої мови у функціонально-прагматичному, аспекті. Результати проведеного дослідження засвідчили, що у смислопобудові, перських марновірств використовується певний набір іллокутивних актів, а, саме: «наказ», «інструкція», «заборона», «застереження», «порада», які, виражаються за допомогою певних синтаксичних та лексико-морфологічних, засобів. Проведені статистичні підрахунки показали, що для досягнення, максимального впливу на слухача іранці користуються переважно, 5, пом’якшеними типами мовленнєвих актів («застереженнями» і «порадами»), які, становлять 75% від загальної кількості проаналізованого матеріалу, і лише 25%, припадають на мовленнєві акти категоричного типу («накази», «інструкції» та, «заборони»)., У четвертому розділі «Когнітивно-дискурсивний підхід до вивчення, перських народних прикмет і забобонів як ключ до розуміння стереотипної, картини світу іранців» було розглянуто дві групи перських національнокультурних стереотипів на матеріалі перських народних прикмет і забобонів,, актуалізованих у художньому дискурсі: стереотипи-уявлення та стереотипи, поведінки. Було виокремлено чотири найбільш частотні стереотипи-уявлення:, «пристріт» (زخم چشم češm-e zaxm), «передвістя» (شگون šogun), «доля» (بخت baxt),, «проводи/зустріч» (بدرقه badraqe / پیشواز pišvāz). З-поміж стереотипів поведінки, було визначено п’ять найбільш культурно маркованих стереотипів, прескрептивних форм поведінки, а саме: «обітниця» (نذر nazr), «молитва» (دعا, do’ā), «обкурювання» (کردن دود اسپند espand dud kardan), «розбивання яйця» ( تخم, شکستن مرغ toxm-e morq šekastan), «ритуал проти безпліддя» (بری چله čellebori)., Проведений аналіз дав змогу виявити такі характерні для перської, етноментальності стереотипи-образи, як «віра у здійснення прикмети»,, «жертвоприношення», «благодійність», «богослужіння», «богобоязливість»., Також було з’ясовано особливості функціонування передсудів у художньому, дискурсі. Основними їхніми функціями є структурування тексту,, характеристика персонажів, виділення семантичної домінанти твору. На, відміну від прикмет і забобонів, зафіксованих в етнографічних збірках, текстові, варіанти їх вживання дозволили конкретизувати вихідний компонент і вийти на, обґрунтовані висновки стосовно стереотипної поведінки представників, перської лінгвокультури., Ключові слова:перська народна прикмета, забобон, малий фольклорний, жанр, лінгвокультурологія, лінгвопрагматика, коди культури, стереотип,, стереотипна поведінка, художній дискурс.