“З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ” №2 (56) 2021, Метою стала спроба проаналізувати феномен «уповноваженого» під проведення хлібозаготівельного плану, який призвів до вилучення майже всього збіжжя в українських селян і став одним із чинників Голодомору-геноциду 1932–1933 рр., Відтворюючи діяльність Уповноважених упродовж 1932–1933 рр., авторка використала антропологічний підхід. При досліджені були використані такі методи: проблемно-хронологічний, аналізу соціально-економічних явищ, психологічної та історичної реконструкції., Упродовж 1932 р. був вироблений алгоритм різкого збільшення кількості уповноважених для виконання хлібозаготівельного плану. У порівняні із минулими роками, окрім партійно-радянських працівників, на хлібозаготівлі направлялися політично лояльні комсомольці, студенти, робітники із великих підприємств зросійщених міст. Вони представляли собою покоління, яке вже було відірване від сільської традиції. Чимало уповноважених прибувало із території Росії., У другій половині 1932 р. на сільському – районному рівні сформувався принципово новий конгломерат керівників із частини політично лояльних місцевих чиновників, відряджених партійних працівників та уповноважених. Саме на відряджених працівників та уповноважених найбільше сподівалося вище партійно-радянське керівництва СРСР під час хлібозаготівлі., Розпропаговані уповноважені вбачали в українських селянах ворогів, які намагалися зупинити індустріальної розвиток через свою прихильність до «дрібнобуржуазного приватновласницького життя». Готові до насильства, для вилучення збіжжя вони активно застосували побиття, катування, арешти, наругу над особистістю, сексуальне насильство, штрафи тощо. Покарання за насильство були рідкісним явищем, і його уповноважені боялися менше, ніж звинувачень в «опортунізмі». Останнє призводило до позбавлення партійного квитка і доступу до певного рівня матеріальних благ.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0