Самовияв українців і росіян в приказках і прислів’ях

Самовияв українців і росіян в приказках і прислів’ях Книга під назвою “Самовияв українців і росіян в приказках і прислів’ях. Україна все ж таки не Росія” була видана у 2005 році видавництвом Ліга-прес у Львові. Тут публікується скорочений текст книги без зробленого аналізу фольклору. З другого боку в текст були внесені незначні доповнення, а також були виправлені помилки і додані нові примітки автора. Виправлення пов’язані головним чином з необхідністю більш чітко визначити різницю між національним характером і масовою свідомістю. ВСТУП В українському суспільстві тепер можна помітити зростання інтересу до розуміння типових рис національного характеру. Однак цю тему більше зачіпають публіцисти, ніж науковці. Очевидно, вчених-гуманітаріїв стримує недосвідченість у застосуванні новітніх методів дослідження, а можливо, і скептичність щодо існування спільних психічних особливостей окремих народів і, отже, щодо самого поняття “етнічна психологія”. Звичайно під цим поняттям розуміється форма суспільної свідомості у сукупності типових морально-психологічних рис більшої частини представників якоїсь нації, які виявляються у їх поведінці та діяльності. І в тому, що така сукупність існує, переконані багато вчених, зокрема, це доводив і професор Янів. Лев Копелев взагалі заявляє, що почуття національного характеру формується спонтанно, стихійним під впливом різних чинників –спадкових рис характеру, попереднього історичного досвіду, морально-етичних норм у суспільстві, географічних умов, а також в результаті цілеспрямованої, усвідомленої діяльності різного роду релігійних, просвітніх та культурних установ. Національний характер відбивається у суспільній свідомості. Взаємини між цими двома категоріями соціальної психології складні, вони впливають одна на одну, але суспільна свідомість є більш динамічним явищем, зміни в нвй під впливом зовнішніх факторів можуть ставатися на протязі життя одного покоління, в той час як національний характер, відбираючи для себе перевірені часом ідеї, уяви, духовні цінності поточної суспільної свідомості, закріплює їх в собі для наступних поколінь і таким чином є категорією досить стабільною. Така стабільність рис національного характеру дозволяла різним народам бачити між собою різницю і разом з мовою формувати національну свідомість Людство впродовж тисячоліть сформувало і засвоїло у певній мірі виправдані звички у ставленні до чужинців, серед яких завжди були побоювання і недовіра, і ці звички, передаючись у спадок, затрималися аж до наших часів у людей, які живуть у замкненому колі