Імперативи і суперечності розвитку аграрного сектору сучасної економіки

Шульга О. А. Імперативи і суперечності розвитку аграрного сектору, сучасної економіки. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора економічних наук за, спеціальністю 08.00.01 «Економічна теорія та історія економічної думки». –, ДВНЗ «Київський національний економічний університет імені Вадима, Гетьмана», Київ, 2020., Дисертацію присвячено з’ясуванню імперативів і суперечностей розвитку, аграрного сектору сучасної економіки та розробці концептуальної моделі, аграрної політики держави щодо їх розв’язання. На основі аналізу теоретико-, методологічних засад дослідження аграрного сектору та аграрних відносин в, економічній теорії з’ясовано проблеми їх дослідження. Встановлено, що, важливою проблемою при дослідженні трансформації аграрних відносин, (поряд з теоретичною і методологічною) на сучасному етапі є та, що сьогодні, трансформація аграрних відносин у багатьох країнах світу відбувається на, принципах євроцентризму, що призводить до їх уніфікації., Розкрито сутність аграрних відносин сучасної економіки та з’ясовано їх, місце і роль у системі сучасного суспільного розвитку. Досліджено процес, інституціалізації економічних систем та відносин власності в аграрному секторі, економіки та виявлено закономірності розвитку відносин власності на землю., Показано, що ключовими в аграрному секторі економіки є відносини власності,, насамперед, на землю, еволюції яких притаманні універсальні закономірності:, постійний розвиток і ускладнення форм власності; поява нової форми власності, на землю не призводить до повного зникнення попередньої форми власності;, держава обов’язково регулює приватну власність на землю, не допускаючи, монополізації з боку як місцевих, так і зарубіжних інвесторів., Визначено напрями і пріоритети технологічного прогресу в ХХІ ст., Проаналізовано вплив технологічного прогресу на структурну динаміку, агроіндустрії та розкрито суперечливий характер розвитку новітніх технологій, аграрного бізнесу. Визначено суперечності розвитку новітніх технологій, 3, аграрного бізнесу: між потребами у технологічній модернізації та фінансовими, можливостями сільськогосподарських виробників; між вигодами від генної, інженерії та загрозами зменшення біорізноманіття і генетичного забруднення, навколишнього середовища; між доступністю продукції з генно-, модифікованими організмами для населення та її безпечністю для їх життя і, здоров’я; між безпечністю біологічних (органічних) технологій та небезпекою, загострення продовольчої безпеки в країнах світу тощо., Визначено ключові тенденції та імперативи розвитку аграрного сектору, світової економіки. Обґрунтовано теоретико-методологічний підхід до, систематизації ключових імперативів аграрного сектору економіки як, об’єктивно зумовлених напрямів у траєкторії його розвитку на основі, вирішення соціально-економічних суперечностей за причинно-наслідковими, зв’язками їх виникнення, що уможливлює визначити ефективні інструменти в, аграрній політиці держави в умовах суспільних викликів на національному,, регіональному та глобальному рівнях. З’ясовано причини соціально-, економічних суперечностей в аграрній сфері. Запропоновано інституційний, базис архітектоніки суперечностей аграрного сектору економіки на теоретичній, основі виявлення їх природи, що надає можливість розглядати його з двох, позицій: 1) як явища (через відносини між суб’єктами ринкових процесів з, різними інтересами і мотиваціями); 2) як інституційної форми функціонування, суспільств (через дії суб’єктів аграрних відносин в умовах невизначеності)., Розроблено методологію аналізу соціально-економічних суперечностей у, системі аграрних відносин. Обґрунтовано доцільність застосування у, методології системного дослідження сукупності взаємопов’язаних підходів та, методів до аналізу суперечностей у системі аграрних відносин, що створює, додаткові можливості для пошуку ефективних способів і методів їх, розв’язання. Застосування запропонованої методології системного дослідження, дало можливість на основі системно-функціонального підходу з’ясувати, функції (сигнальну, деструктивну, конструктивну (стимулювальну),, інтегрувальну, розвиваючу, відтворювальну, гносеологічну, інформаційну) і, 4, специфіку соціально-економічних суперечностей у системі сучасних аграрних, відносин – географічна детермінованість, природно-кліматична залежність та, сезонність, історико-культурна зумовленість, органічна взаємопов’язаність із, середовищем життєдіяльності., Проведено аналіз соціально-економічних суперечностей у аграрних, відносинах адміністративно-командної системи. Аргументовано, що розвиток, аграрного сектору в адміністративно-командній економічній системі, визначався насамперед політичними, економічними та соціальними, імперативами, які породжували систему економічних і соціальних, суперечностей. З’ясовано передумови, зміст та результати аграрних, перетворень у країнах Центрально-Східної Європи. Визначено закономірності, розвитку аграрних відносин у розвинутих країнах світу в умовах становлення, постіндустріального типу економічних систем. Встановлено, що логіці та, закономірностям розвитку аграрних відносин у ХХІ ст. притаманні такі, суперечності: між широкими новими науково-технологічними можливостями, та їх вузьким використанням приватним бізнесом країн-лідерів; між, національними інтересами і глобальною лібералізацією аграрних ринків; між, розвинутими країнами та рештою країн світу; між агроіндустрією і, навколишнім середовищем тощо; при цьому для розвинутих країн характерною, є суперечність між зростаючим потенціалом сільськогосподарського, виробництва і обмеженістю внутрішнього агропродовольчого ринку, а для, країн, що розвиваються – між національними аграрними можливостями і, зовнішньою продовольчою залежністю. Підтверджено, що трансформація, аграрних відносин і суперечностей економік країн ЦСЄ відбувається на, принципах євроцентризму з одночасним впливом правил і норм глобальної, торгової системи СОТ., Встановлено специфіку й основні форми прояву суперечностей, національної аграрної сфери. Доведено, що для аграрного сектору України, характерними є суперечності: між формами власності та формами, господарювання; у розвитку соціальної сфери села (фінансування за, 5, залишковим принципом); між виробниками, посередниками і споживачами; між, концентрацією сільськогосподарського виробництва та земельною власністю в, руках агрохолдингів і скороченням сільського населення та падінням рівня його, життя, тощо. Специфіка суперечностей полягає у формуванні бімодельної, структури сільського господарства та двох діаметрально протилежних моделей, землекористування (латифундистської та парцелярної), а також у диференціації, і комерціалізації господарств населення (наявність господарств товарного,, споживчого і змішаного спрямування) тощо. Основними формами прояву, суперечностей аграрного сектору України є: виснаження агрохолдингами, значних земельних площ комерційно привабливими культурами, товарна,, структурна та інвестиційна криза аграрної економіки, поява посередницьких, структур, посилення влади у руках суб’єктів з рентоорієнтованою поведінкою, щодо розподілу ресурсів, утворення монопольних ніш у І та ІІІ сферах, агропромислового комплексу тощо. Проявами соціальних суперечностей, виступають зростання рівня реального і прихованого безробіття на селі,, посилення міграційних процесів, демографічна кризи, зниження людського, капіталу на селі тощо., Проаналізовано економічну політику урядів України щодо розв’язання, суперечностей у системі аграрних відносин. Показано, що економічна політика, урядів України щодо розвитку аграрного сектору була спрямована, по-перше,, на розв’язання суперечностей у системі форм господарювання при, невирішеності до теперішнього часу проблем приватної власності на землю, по-, друге, орієнтована на економічну складову реформ з ігноруванням соціальної та, екологічної, по-третє, виходила з недооцінки реального аграрного потенціалу, унікальної у цьому плані країни., Розроблено концептуальну модель аграрної політики держави щодо, розв’язання соціальних та економічних суперечностей, яка базується на, дотриманні універсальних і специфічних принципів, застосуванні, адміністративних, економічних, правових, протекціоністських методів й, інструментів реалізації такої політики; чітко визначеній суб’єктності аграрних, 6, відносин. Ключовий принцип цієї моделі можна сформулювати у такий спосіб:, оскільки земля є власністю народу, то права власності на неї мають, обмежуватися на користь суспільства (тенденція до соціалізації економіки). Це, пов’язано з тим, що, як показує світовий і вітчизняний досвід трансформації, аграрних відносин, порушення підпорядкованості інтересів з боку підсистем,, завдає шкоди самій системі аграрних відносин, частинами якої вони є., Обґрунтовано необхідність запровадження ринку земель, сільськогосподарського призначення в Україні у два етапи. На першому з них, пропонується надати право купівлі земель цієї категорії державі. Другий етап,, на якому стане можливим скасування мораторію на купівлю-продаж земель, сільськогосподарського призначення, може розпочатися лише тоді, коли у, суб’єктів господарювання буде сформовано належну аграрну культуру, а у, країні з’явиться достатня маса ефективних землевласників і землекористувачів., При цьому важливо законодавчо передбачити, що на другому етапі покупцями, земель зможуть бути виключно національне агентство із земельних ресурсів і, громадяни України. Щодо іноземців, то їм має бути надано лише право, орендувати землю., Стратегічними напрямами аграрної політики в Україні для розв’язання, наявних суперечності визначено: формування цивілізованого ринку земель, сільськогосподарського призначення; сприяння зростанню товарності, особистих селянських господарств; розвиток сільськогосподарської кооперації,, регіональної кластерної організації агропромислового виробництва та, управління ним; сприяння впровадженню нових техніки і технологій; масове, підвищення професійно-кваліфікаційного рівня працюючих; активізація, інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств; розв’язання, соціально-економічних проблем розвитку сільських територій; удосконалення, екологічної політики тощо., Ключові слова: аграрний сектор, аграрні відносини, сучасна економіка,, імперативи, соціально-економічні суперечності, технологічні способи, 7, виробництва, відносини власності на землю, сільське господарство,, методологія дослідження аграрних відносин, економічна політика.