Вісник Національної академії керівних кадрів культури і мистецтв № 1’2020. С. 34-39., Мета роботи: виявити маркери методу дослідження на основі аналізу періодизацій, запропонованих українськими істориками театру ХХ століття проаналізувавши не дати, на які вони спиралися, а мотиви, якими вони керувалися. Методологія: порівняльний аналіз періодизацій історії українського театру і виокремлення в них ключових термінів, котрі виконують роль маркерів методу театрознавчого дослідження. Наукова новизна полягає в тому, що вперше одиницею аналізу принципів періодизації, як маркера методу дослідження, обрано терміни, якими оперували самі історики театру. Висновки: В історіографії українського театру виокремлено кілька типів періодизацій як маркера методу дослідження: І. Публіцистичний: а) епонімічний (“театр до Котляревського”, “театр до Кропивницького” та ін.); b) канонічний, орієнтований на створення канону української культури; с) “накопичувальний” (накопичення “досягнень”); d) до темпорального накопичення “позитивних ознак” відносяться періодизації на основі термінів “старий”, “новий”, “новітній”. ІІ. Естетичний (частково за епонімами). IІІ. Культурно-історичний: а) етноцентричний — акцентування інкультурації театру і визначення його місця у національній культурі; b) культурно-історичний з вкрапленням додаткових ознак ІV. Проблемний: виокремлення локальних історичних сюжетів і деміфологізація подій
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0