Стаття «Підсумки та результати депортації «Запад» за документами МДБ УРСР»

“З архівів ВУЧК–ГПУ–НКВД–КГБ” №1 (55) 2021, Мета статті – дослідження підсумків та встановлення кількісних результатів депортаційної операції «Запад» жовтня 1947 р. шляхом проведення аналізу комплексу архівних документів органів МДБ УРСР, що були визначені безпосереднім виконавцем масового примусового виселення., Методологія ґрунтується на застосуванні загальноісторичних компаративного та історично-критичного підходів, поєднаних з джерелознавчими та архівознавчими методами (внутрішня та зовнішня критика джерел), а також проблемно-хронологічним та статистично-аналітичним методами (із елементами квантитативного підходу)., Аналіз документів МДБ УРСР переконливо засвідчив, що потенційно остаточними кількісними результатами операції «Запад» стали дані, зафіксовані у довідці «Про результати проведеної операції з виселення сімей оунівців і бандитів зі західних областей України» від 26 грудня 1947 р., Керівництво операцією «Запад» свідомо маніпулювало кількісними показниками для заздалегідь запланованого їхнього перевиконання. Результати депортації вплинули на посилення атмосфери страху серед місцевого населення, що справило відчутний деморалізуючий ефект щодо безпосередньої підтримки українського підпілля. Водночас депортація не тільки не призвела до ліквідації структур українського визвольного руху, а й посилила активність українського підпілля., Унаслідок операції «Запад» із території Західної України було депортовано 26 332 сім’ї або 77 791 особу (більш, ніж кожного сотого мешканця семи західних областей УРСР). Втекти або уникнути виселення вдалося 8% сімей та 15,5% осіб від кількості депортованих., Депортація мала виразне «жіноче обличчя», оскільки половину від усіх виселених становили саме представниці жіночої статі (49% жінок віком старших 15-ти років). Понад половину від усіх виселених – 55 % були сім’ї раніше засуджених осіб, а сім’ї убитих – 26%. Сім’ї осіб, які перебували на «нелегальному» становищі та могли безпосередньо на момент операції брати участь в українському визвольному русі, становили лише 16%. Отже, операція фактично стала повторною репресією проти сімей, які уже зазнали тиску комуністичної тоталітарної системи.