Українознавство, № 4(73) (2019), У статті проаналізовано висвітлення сучасними українськими вченими першої більшовицько-української війни (грудень 1917 р. – квітень 1918 р.), яка почалася внаслідок конфлікту між УНР та РСФРР., За добу незалежності України з’явилася чимала кількість наукових досліджень, присвячених цьому протистоянню. Це праці В. Верстюка, О. Бойко, Л. Гарчевої, В. Ешпанова, Я. Тинченка, В. Савченка, В. Солдатенка, С. Литвина, М. Ковальчука та ін. В цій історіографічній розвідці звернена увага на нові підходи та інтерпретації в працях вітчизняних вчених найважливіших подій цієї війни., Досліджено, що в науковій літературі досить детально висвітлено причини першої радянсько-української війни та особливості перебігу подій в кінці 1917 р. – на початку 1918 р., а також важливі мотиви військових невдач національних формувань., Стверджується, що більшість сучасних вітчизняних дослідників роблять висновок про неготовність УНР до війни. В їхніх працях аналізуються причини та наслідки конфлікту між В. Винниченком та С. Петлюрою, заходи останнього з розбудови української армії, його кроки щодо зміцнення обороноздатності України й підготовки до відсічі більшовицької агресії в листопаді – грудні 1917 р. Основну відповідальність за складну ситуацію, що склалася, вчені покладають на В. Винниченка як голову українського уряду, який не спромігся забезпечити оборону України і не підтримував заходи С. Петлюри з організації опору більшовицькому наступу., Спірними у новітніх наукових працях залишаються питання неготовності УНР до війни з РСФРР, її витоки та початок, невдачі в справі створення національної армії. Різняться думки науковців щодо боєздатності військових сил, як українських, так і радянських, їх чисельного складу. Розбіжності у цифрах є досить суттєвими і потребують подальшого уточнення.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0