Коли я писав повість про Тусю Пряникова, я згадував про своє дитинство. Воно було коротке. Ми не догралися в наші ігри. їх обірвала війна., Коли я працював над повістю про маленького Петрова і капітана Колодкіна, перед моїми очима поставали картини захоплюючого, романтичного життя дітей, які народились уже після війни і знають про неї тільки з розповідей дорослих., Дві повісті — двоє дитинств. Одне закінчилося з війною. Друге раз у раз чув відгомін суворих боїв…
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0