Ораторсько-проповідницька проза і величальна поезія другої половини ХІІІ – середини ХVІ ст.: ґенеза, художня специфіка // Аліна Круглій

2, АНОТАЦІЯ, Круглій А. М. Ораторсько-проповідницька проза і величальна поезія, другої половини ХІІІ – середини ХVІ ст.: ґенеза, художня специфіка. –, Кваліфікаційна робота на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата філологічних, наук (доктора філософії) за спеціальністю 10.01.01 «Українська література»., – Київський національний університет імені Тараса Шевченка Міністерства, освіти і науки України. – Київ, 2016., У дисертації здійснено комплексний аналіз ґенези і художньої, специфіки ораторсько-проповідницької прози та величальної поезії доби, Пізнього українського Середньовіччя (друга половина ХІІІ – середина, ХVІ ст.). Досліджено методологію їх вивчення в модерному науковому, дискурсі, визначено специфіку історико-літературних обставин творення і, суспільної місії літератури Пізнього Середньовіччя, закцентовано увагу на, наукових стратегіях її інтерпретації. Доведено, що аналізований період був, переломним у розвитку Русі-України і Східної Європи загалом, яку охопили, масштабні суспільно-політичні, державні, економічні, етнічні, культурні,, ментальні, духовні зміни й трансформації. Це був перехід від Середньовіччя, до Ренесансу, що супроводжувався утвердженням національностей, їх, ідентичностей, основ державності., Представлено комплексне бачення художньої специфіки ораторсько-, проповідницьких і величальних творів. Аналізовані тексти Пізнього, українського Середньовіччя синтезували риси традиційної візантійсько-, болгарської проповіді та проповідницьких текстів епох Раннього і Високого, Середньовіччя, сповнивши їх власними рисами і характеристиками, зокрема, новим змістом, актуальним для часів бездержавності Русі-України. У, дисертації доведено, що ідейно-тематичний спектр і художня специфіка, ораторсько-проповідницької та величальної літератури доби зумовлена, особливостями національного життя і характеру, формуванням політичних,, культурних, церковних стосунків із Угорщиною, Польщею, Австрією,, Німеччиною., Увагу закцентовано на визначальній ролі для Пізнього українського, Середньовіччя ораторсько-учительної літератури, зокрема творів Серапіона Володимирського, Кирила ІІ, Максима, Петра Ратенського. У роботі, простежено трансформацію києворуських ідей теоцентризму і, христоцентризму, які в досліджуваних текстах набувають яскраво виражених, особистісних характеристик., Проаналізовано образ вітчизняної трагедії у творчості Серапіона,, концептуальний простір проповідей київських митрополитів, духовні, пріоритети Григорія Цамблака. Встановлено ґенезу й мистецьку своєрідність, величальних поетичних творів митрополитів Кипріяна та Григорія Цамблака,, схарактеризовано модель образу автора у «Слові о Лазаре†воскресеніи»,, концепт героя в поетичних величальних творах. Ораторсько-проповідницька, проза доби Пізнього Середньовіччя успадкувала і творчо розвинула традиції, Раннього і Високого Середньовіччя, наповнила їх новими ідеями й темами, доби. Активно застосовується стиль «плетіння словес», посилюється, емоційність, риси психологізму, дається усвідомлення особистості,, акцентується на покаянні. Вперше трагедія держави виводиться з трагедії, окремої особистості, її численних гріхів., Ключові слова: література Пізнього українського Середньовіччя,, ораторсько-проповідницька проза, величальна поезія, ґенеза, художня, специфіка, митрополит, духовні пріоритети, модель образу автора, концепт, героя.