Сторінки воєнної історії України: Збірник наукових статей / НАН України. Інститут історії України. – К., 2019. – Вип. 22., У статті розглядаються різні форми матеріального і морального стимулювання робітників, інженерно-технічного персоналу, службовців, зайнятих на відбудові та організації виробництва на промислових підприємствах України після вигнання з її території німецьких військ та їх союзників. Наголошується на тому, що гострий дефіцит фінансових і матеріальних ресурсів обмежував використання та дієвість інструментів мотивації до праці, що обумовило інерцію зрівняльної оплати праці, знеособлення трудового внеску окремої особи у колективні зусилля. Незважаючи на позитивну динаміку заробітної плати на відновлюваних індустріальних об’єктах у повоєнні роки, загальний добробут працівників зростав дуже повільно через високі ціни на продукти харчування і товари широкого вжитку. Конфіскаційний характер грошової реформи 1947 р. доповнювався вищими темпами зростання цін порівняно з заробітною платою. Держава намагалася амортизувати ці та інші негативні тенденції завдяки запровадженню системи соціальних пільг та преференцій для передовиків виробництва, тих, хто мав тривалий стаж, тимчасово втратив працездатність, інвалідів, зайнятих на важких та шкідливих роботах, мав особливі заслуги перед державою, учнів середніх спеціальних та вищих навчальних закладів, працюючих матерів та інших категорій. Зазначається, що одночасно з матеріальними засобами заохочення широко застосовувалися моральні, зокрема, присвоєння почесних звань за професією (залізничникам, шахтарям, металургам, ударникам, стахановцям), відзначення державними нагородами. Зроблено висновок про те, що поєднання матеріальних і моральних стимулів до праці сприяло зростанню продуктивності праці, підвищенню якості виконаних операцій, прискоренню відбудовних робіт.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0