Слабкі держави в системі міжнародної безпеки

Вілкова Д.С. Слабкі держави в системі міжнародної безпеки. –, Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 291 «Міжнародні відносини, суспільні комунікації та, регіональні студії». (29 – Міжнародні відносини). – Київський, національний університет імені Тараса Шевченка, МОН України. –, Київський національний університет імені Тараса Шевченка, МОН, України. – Київ, 2021., Слабкість держав, що характеризується неспроможністю, здійснювати ключові функції, є важливим чинником у системі, міжнародної безпеки. Такі країни є схильними до створення і поширення, транснаціональних загроз різних типів – від переливання насилля,, тероризму, до ряду гуманітарних, як потоки мігрантів чи проблеми в сфері, охорони здоров’я. Розуміння основних показників слабкості, її проявів та, симптомів у державах, а також окреслення потенційних стратегій, подолання слабкості є нагальними питаннями у сфері міжнародних, відносин., У дисертації проведено комплексний аналіз поняття слабких держав,, основних етапів виникнення дискурсу навколо терміну, означено ключові, особливості подібних неефективних державних утворень. У дослідженні, надано характеристику ряду транснаціональних загроз, серед яких, ключову увагу приділено транснаціональному тероризму та зв’язку між, цим поняттям та слабкими державами. Проаналізовано ключові стратегії, подолання слабкості держав з урахуванням позицій як міжнародних-, організацій донорів так і представників подібних державних утворень., Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що було, проведено комплексне дослідження характеристик і проявів слабкості, держав, їх ролі та місця у системі міжнародної безпеки. Дослідження було, 4, спрямоване на відстеження ключових етапів становлення та зміни, дискурсу щодо слабких держав та їхнього впливу на міжнародну безпеку,, відслідковування змін у підходах до розгляду та вимірювання слабкості,, аналізі стратегій подолання слабкості держав., До новизни дослідження можна віднести наступні положення., Вперше було:, – здійснено хронологічних аналіз різних етапів становлення, дискурсу щодо слабких держав;, – спростовано проблему деталізації різних ступенів слабкості, держави;, – запропоновано авторський погляд на геополітичний вплив, дискурсу слабких держав від початку 1990-х до сьогодні;, – комплексно проаналізовано ключові рейтинги та проєкти з, вимірювання слабкості держав;, – здійснено критичний аналіз положень програм та стратегій, подолання слабкості міжнародними організаціями-донорами;, – відзначено еволюцію термінології стосовно слабких держав: від, невдалості до слабкості (failure to fragility);, – охарактеризовано поняття слабкості представниками таких, держав, що формують організацію g7+., – проаналізовано найбільш нещодавні стратегії з підтримки, стабільності;, удосконалено та детальніше вивчено:, – понятійний апарат стосовно вивчення проблематики слабких, держав;, – класифікацію існуючих поглядів на проблематику слабких держав, за групами дослідників;, – існуючі стратегії подолання слабкості, перспективи їх втілення та, основні відмінності;, 5, – питання зв’язку поглибленого інтересу до слабких держав в, умовах певного вакууму безпеку, заповненого загрозою, транснаціонального тероризму;, уточнено:, – поняття слабкості (fragility) та антонімічного стійкості, (“resilєnce”), – ситуацій та контекстів слабкості (situation of fragility; context of, fragility), Подальшого дослідження отримали такі тези:, – Аналіз ряду досліджень та загалом історіографії проблематики, дає змогу виокремити певні етапи в дослідженні слабких держав., – Фокусування на проблематиці слабких держав – свідчення того,, що вони самі та транснаціональні загрози, що від таких держав, походять, заповнили певний вакуум безпеки, що утворився для, США внаслідок зникнення з політичної карти світу Радянського, Союзу., – Поняття стійкої держави, що було актуалізовано на противагу, слабкості державних утворень не є синонімом до сильної попри, поверхневу близькість обох означень;, – Тренд на деталізацію ознак слабкості та продукування ряду, схожих за суттю означень є пережитком перших десятиліть, дослідження поняття слабких держав;, – Ілюстративними документами, що свідчать про певну еволюцію у, вивченні слабких держав слугують різні видання Стратегії, національної безпеки США., – Більшість досліджень слабких держав грунтується на, зворотньому підході тобто фокусуються на тому, чим слабкі, держави не є – ефективними утвореннями, здатними надавати, базові послуги населенню., 6, – Найбільшу зацікавленість рейтингах та індексах, що вимірюють, слабкість держав мають різноманітні міжнародні донори, які, послуговуються подібними матеріалами для визначення, кредитоздатності держав та зменшення ризиків., – Слабкі держави відігравали роль “безпечних гаваней” і плідного, ґрунту для появи та розвитку терористичних організацій., – Неадекватна спроможність до здійснення ефективного, врядування – одна з ключових характеристик слабких держав., – Існує прямий зв’язок між високим рівнем слабкості держав і тим,, наскільки в подібних місцях активізуються різні терористичні, угруповання., – Пост-пандемічні зміни в суспільстві та загальні тренди на, радикалізацію, особливо молоді, свідчать про те, що найближчим, часом образ терориста може змінитися., – У країнах, де спроможності урядів майже відсутні, необхідно, залучати інші інструменти, як от міжнародні домовленості чи, створення трастових фондів з великою кількістю донорів, як, сприяли б поділенню відповідальності між національними та, міжнародними установами., – Існуючі шляхи подолання слабкості держав – це широка мережа, аналітичних та практичних зусиль представників різних країн та, організацій, що поступово розвивалася., – Підхід до подолання загрози екстремізму має фокусуватися на, розбудові партнерств з лідерами думок, громадським, суспільством та суб’єктами приватного сектору в слабких, державах, тобто з тими, хто готовий зобов’язатися ефективно та, підзвітно врядувати., – Слабкість держав розмиває мир та дестабілізує партнерські країни, та регіони., 7, – Розгляд проблематики слабких держав крізь призму системного, підходу як елемент системи міжнародної безпеки дозволяє, зосередитися на найбільш серйозних викликах для системи, міжнародної безпеки., – Слабшання – характерна риса всіх держав, що існують за умов, поствестфальського світопорядку, а стрижневе поняття, суверенітету поступово втрачає суть та вагу на фоні глибинних, соціальних та технологічних змін., – Слабкі держави є тими елементами системи міжнародної безпеки,, що несуть явні чи досі не проявлені загрози, особливо в, найгірших випадках наявності прогалин у таких аспектах, як, авторитет, спроможність та ефективність центральної влади та, уряду., Вищевикладені тези мають не лише теоретичне, але і практичне, значення. З наукової точки зору, запропоновано декілька концептуальних, альтернатив термінам, що вживаються українськими дослідниками для, означення поняття та характеристик слабкості держав. Напрацювання, даного дослідження можуть стати основою для подальших наукових, розробок, зокрема, щодо ефективності стратегій подолання слабкості, а, також для подальшого аналізу кореляції слабкості держав та загроз, міжнародній системі поза транснаціональним тероризмом. Висновки, дисертації можуть бути використані в процесі здійснення політики, України стосовно міжнародного співробітництва з питань попередження, конфліктів, протидії слабкості держав, ефективної співпраці з, організаціями донорами з менеджменту міжнародною допомогою тощо., Ключові слова: слабкі держави, система міжнародної безпеки,, транснаціональні загрози, транснаціональний тероризм, стійкість, ситуації, слабкості, контексти слабкості.