Внесок А. І. Волошина у розвиток політичної та філософсько-правової думки на західно-українських землях у перш. пол. ХХ ст. // Михайло Геревич

освіти., Геревич М. О. Внесок А. І. Волошина у розвиток політичної та, філософсько-правової думки на західно-українських землях у перш. пол. ХХ ст., – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису., Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії за, спеціальністю 081 «Право» (08 – Право). – Державний вищий навчальний, заклад «Ужгородський національний університет», Ужгород, 2021., У дисертаційній роботі проведений глибинний комплексний аналіз, реального внеску одного з найвідоміших провісників, ідеологів і практиків, незалежної Української держави Августина Волошина (1874–1945) у правову, думку України. Встановлено, що попри копіткі та серйозні зусилля сумлінних, науковців різних поколінь, зокрема – глибоких фахівців з історії вчень про, державу і право – донині не проведено комплексних спеціальних досліджень, означеної нами в назві дисертації складної й важливої теми., Хронологічні межі дисертації охоплюють останню третину XIX –, першу половину ХХ ст., на які припадає період життя, творчості та активної, політико-правової діяльності А. Волошина. У межах цих хронологічних рамок, встановлено впливи широкого спектру історичних чинників, філософських,, політичних і правових учень, концепцій та доктрин на його особистість,, професійну та соціальну діяльність і творчу спадщину., Досліджено багатогранний внесок Августина Волошина в українську, культуру як професійного священнослужителя, авторитетного педагога і, досвідченого вченого, теоретика і практика педагогічної та релігійної думки,, провідного організатора і мецената освітньо-культурного руху на Закарпатті, першої полонини XX ст., У дисертаційному дослідженні запропоновано парадигмальну, триблокову структуру історико-правового дослідження всієї творчої спадщини, А. Волошина, яку найдоцільніше і найоптимальніше вивчати і популяризувати, через призму його підходів щодо проблемних питань: 1) державно-правового 3, становища регіону (краю); 2) правового статусу об’єднань громадян; 3), правовідносин у сфері освіти., На основі виявлених публікацій А. Волошина встановлено його погляди, на об’єднання громадян (громадські організації та політичні партії), статус, інтелігенції у контексті суспільної місії та призначення національної політичної, еліти, яка націлена на стійке утвердження української державності та поступове, вирішення наявних проблем і конфліктних ситуацій державно-правового, характеру через відродження національних традицій та на гуманістичній основі, християнського світогляду., У роботі переосмислено значення творчої спадщини А. Волошина з, огляду на можливість повноцінної адаптації її до сучасних політичних і, правових реалій, зокрема – аксіологічно важливими досі є розробки ним, концепцій територіального, регіонального і локального патріотизму – для, визначення сучасної правової політики України щодо загроз територіальної, цілісності, а також досвід локального державотворення періоду Карпатської, України – для адекватного формування оборонної стратегії, засад національної, безпеки, розвитку освітньої сфери сучасної Української держави., Відстеживши суспільні, економічні, національно-політичні та, соціально-психологічні умови, які визначальним чином вплинули на еволюцію, політико-правового світогляду А. Волошина, детально проаналізовано, структуру, зміст, спрямування його ідей, програм, концепцій та планів щодо, втілення освітньої політики незалежною Українською державою., Акцентується увага на тому, що А. Волошин у своїх творах та під час, політичної діяльності запропонував аргументовані судження щодо, застосування певних законодавчих норм, з акцентом на їх удосконалення або, скасування. Кожну наявну правову колізію А. Волошин аналізував із “потрійної, позиції”: як регіональний політик (чільний учасник представницьких, громадських організацій рідного краю), як державний діяч (депутат, чехословацького парламенту, член чехословацького уряду і голова уряду, крайової автономії, президент Карпатської України) і як обʼєктивний вчений-4, мислитель, для якого пошук наукової істини був ключовим покликанням. Він, належав до засновників, авторів статутів та активних членів низки об’єднань, громадян: як громадських організацій, так і політичних партій., У роботі зазначено, що А. Волошин відстоював церковну автономію, русинів (українців) у межах сучасних регіонів Закарпаття і Східної Словаччини., Також він підкреслював, що для газет потрібні політичні права і свободи, котрі, важливі не тільки при відстоюванні права професійної діяльності, але й, використання рідної мови без обмежень і втручань у сферу її функціонування, та правопис., Визначено, що А. Волошин зіграв чільну роль у започаткуванні та, діяльності громадської ініціативи, яка відома під назвою Ужгородська руська, народна рада, що 8 травня 1919 р. скликала загальні збори всіх руських, народних рад ‒ Любовнянської (Пряшівської), Ужгородської, Хустської., Представники цих рад схвалили програму американських русинів, обрали, Центральну руську народну раду і висловились за приєднання Підкарпатської, Русі до Чехословацької Республіки, У дисертаційному дослідженні проаналізовано еволюцію правових, поглядів А. Волошина в його діяльності в двох політичних партіях – Руській, хліборобській (земледільській), Християнській народній, а також у виборчому, блоці Українського національного об’єднання і національних меншин. Він взяв, участь у створенні першої крайової української політичної сили на Закарпатті –, Руської хліборобської партії, програмними засадами якої було здобуття, українським народом національно-державних прав та єдність українських, земель. Її наступницею стала Християнська народна партія 1922–1938 рр., що, під час виборчих кампаній до чехословацького парламенту співпрацювала з, Чеською католицькою партією., Проведено аналіз творчої спадщини А. Волошина щодо правовідносин, у сфері освіти. Виходячи з власного управлінського досвіду в сфері освіти, як, директор закладу фахової передвищої освіти (вчительської семінарії), А., Волошин передусім відстоював і пропагував право закладу освіти певного 5, рівня на автономію. Під цим поняттям він розумів право суб’єкта освітньої, діяльності на самоврядування, яке полягає в його самостійності, незалежності, та відповідальності в ухваленні рішень щодо академічних (освітніх),, організаційних, фінансових, кадрових питань у встановленому порядку., Досліджено, що до сфери правового регулювання у сфері освіти, А. Волошин відносив формування освітньої мережі та інфраструктури,, заснування та утримання закладів освіти, управління закладами освіти та, контрольні повноваження держави у сфері освіти. Правом засновувати та, утримувати заклади освіти всіх типів і рівнів наділялися державні, політичні,, громадські, релігійні організації, приватні особи за умови забезпечити, дотримання власниками встановлених вимог і норм. Він виступав за, самостійність і незалежність учасників освітнього процесу під час провадження, педагогічної діяльності, що здійснюється на принципах свободи слова, думки і, творчості, поширення знань., Визначено основні чинники, на яких, на думку А. Волошина, повинна, базуватися ефективна державна політика в сфері освіти: свобода творчості,, злагодженість дій всіх суб’єктів освітньої діяльності, гуманістичні та, християнські цінності. В освітньому процесі він до головних норм відносив, правила внутрішнього трудового розпорядку на засадах соціальної, справедливості та суспільного обов’язку. А. Волошин вимагав посилення уваги, з боку держави в її освітній політиці до профілактики негативних девіантних, явищ у дитячому та молодіжному середовищі (наркологічна залежність, булінг,, злочинність, статева деморалізація тощо). Він виступав за налагодження тісної, співпраці всіх соціальних інститутів у справі навчання і виховання, підростаючого покоління на основі спільно виробленої мети з належним, фінансуванням і контролем за виконанням всіх державних програм у сфері, Засадничим положенням для Августина Волошина було те, що, правовідносини у сфері освіти він розглядав у тісному взаємозв’язку з, конкретною політичною, соціальною і культурною ситуацією в суспільстві та, державі, вважаючи за доцільне спочатку підготувати громадську думку для, певних правових норм і конкретних змін в освітньому законодавстві., При розробці нормативно-правових актів із питань освітньої політики, України сформульовано пропозицію втілити відзначені в дисертаційній роботі, наріжні положення А. Волошина шляхом підготовки, ухвалення і, запровадження в освітнє законодавство норм регулювання національно-, патріотичних і морально-духовних засад освітнього процесу в закладах, загальної середньої освіти, закладах фахової передвищої освіти, закладах вищої, Ключові слова: територіальний устрій, право нації, правовідносини,, громадянське суспільство, національне самовизначення, демократична держава,, політичні партії, громадські організації.