Ґілея: науковий вісник. Збірник наукових праць. – К., 2014. – Вип. 85 (6)., Зазначається, що системна криза освіти існує сьогодні і на Заході, і в Україні. Однак природа кризових явищ різна. З точки зору соціальної філософії, вона може бути зрозуміла в контексті сучасного цивілізаційного підходу. Пропонується розглядати процес реформування української освіти як її раціоналізацію, тобто вдосконалення, введення більш доцільної освітньої організації, шляхом модернізації зовнішніх контурів освіти, яка втілюється в зміну освітніх форм та методів, що відповідає вимогам сучасного суспільства, й оптимізації змістовної складової освіти, тобто поліпшення змісту освіти, приведення його у відповідність до сучасних вимог, що висуваються до освіченої особистості. Підкреслюється, що зовнішні контури сучасної освіти формують такі взаємопроникаючі та взаємодоповнюючі одна одну тенденції як інформатизація (комп’ютеризація) й безперервність освіти., Аналізуючи українську дійсність, виявлено, що до кінця XX сторіччя значною мірою вичерпав себе ідеал єдиної європейської культури з єдиним типом раціональності. Замість цього – безліч культур і субкультур, реальність “мультикультуралізму”. Інша важлива особливість сучасної ситуації – “перехідність” часу й культури.
Сподобалось читати? Постав свою оцінку 🥰
Кількість оцінок: 0 📊 Середній рейтинг: 0